Україна — країна, яка третій рік поспіль живе в умовах повномасштабної війни. І водночас — країна, де є люди з мільярдними статками. Ці два факти існують паралельно, і жоден з них не скасовує іншого. Рейтинг найбагатших українців у 2026 році — це не просто список імен і цифр. Це зріз того, як влаштована економіка країни, хто реально тримає важелі впливу і що взагалі відбулося з великим капіталом після лютого 2022-го.
Одні втратили заводи на окупованих територіях. Інші зробили гроші на агроекспорті або IT-аутсорсі. Треті тихо переїхали до Лондона чи Монако і спостерігають за подіями здалеку. Картина строката, місцями несподівана — і точно не така, якою була п’ять років тому.
Як рахують статки українських мільярдерів
Одразу чесно: жодна цифра в таких рейтингах не є офіційною. Це оціночні дані, які збирають аналітики, журналісти та фінансові видання — Forbes Ukraine, Ukrainian Business Review, міжнародні агентства. Методологія скрізь приблизно однакова: беруться відомі активи людини — частки в компаніях, нерухомість, акції публічних корпорацій, банківські активи — і рахується їхня ринкова вартість на момент складання рейтингу.
Проблема в тому, що значна частина великого українського капіталу прихована в офшорних структурах. Кіпр, Британські Віргінські острови, Люксембург — класичні юрисдикції для українських бізнесменів ще з 1990-х. Реальні власники активів часто ховаються за номінальними директорами і складними корпоративними ланцюжками. Тому реальні статки можуть бути як вищими, так і нижчими за те, що потрапляє у відкриті рейтинги.
Ще один чинник — війна суттєво ускладнила оцінку. Активи на окупованих територіях фактично заморожені або знищені. Деякі підприємства перенесли виробництво. Курс гривні, інфляція, зміна ринкових умов — усе це впливає на підсумкові цифри. Тому будь-який рейтинг 2026 року треба читати з розумінням: це найкраще наближення до реальності, яке можливе в нинішніх умовах.
Топ-10 найбагатших українців 2026 року
Десятка лідерів залишається відносно стабільною, хоча позиції всередині неї суттєво змінилися порівняно з довоєнним часом.
| Місце | Ім’я | Основна галузь | Оціночний статок (млрд $) | Динаміка з 2021 |
|---|---|---|---|---|
| 1 | Рінат Ахметов | Металургія, енергетика | ~4,2 | Значне падіння |
| 2 | Віктор Пінчук | Трубна промисловість, медіа | ~2,8 | Стабільно |
| 3 | Геннадій Боголюбов | Фінанси, нерухомість | ~2,1 | Незначне падіння |
| 4 | Ігор Коломойський | Фінанси, медіа, хімія | ~1,7 | Суттєве падіння |
| 5 | Олексій Вадатурський (спадкоємці) | Агробізнес | ~1,5 | Зростання галузі |
| 6 | Юрій Косюк | Агропромисловість (птахівництво) | ~1,3 | Зростання |
| 7 | Андрій Веревський | Агробізнес, зернові | ~1,1 | Зростання |
| 8 | Вадим Новинський | Металургія, роздрібна торгівля | ~0,95 | Падіння |
| 9 | Костянтин Жеваго | Гірничодобувна промисловість | ~0,88 | Стабільно |
| 10 | Олег Бахматюк | Агробізнес, фінанси | ~0,75 | Нестабільно |
Рінат Ахметов залишається першим, але його позиція вже не така непохитна, як до 2022 року. Маріупольський металургійний комплекс — «Азовсталь» і ММК імені Ілліча — фактично знищений або окупований. Це колосальні втрати. Водночас енергетичні активи ДТЕК частково продовжують роботу, хоча й зазнають постійних ударів. Ахметов — показовий приклад того, як навіть найбільший статок може стиснутися вдвічі за кілька років.
Віктор Пінчук тримається стабільно. Його трубний бізнес орієнтований на експорт, частина активів розміщена за межами України, а сам він давно веде активне міжнародне лобіювання — Давос, Ялтинська конференція (тепер у форматі YES), контакти з західними елітами. У певному сенсі Пінчук — найбільш «глобалізований» з українських олігархів.
Ігор Коломойський — окрема історія. Після рішення суду у справі ПриватБанку і кримінального переслідування в США його позиції суттєво ослабли. Медійний вплив зменшився, частина активів заморожена або під питанням. Але повністю списувати його зі списку теж не варто — такі люди рідко зникають повністю.
Місця з 11 по 50: середній ешелон великого капіталу
Другий ешелон рейтингу — це вже не медійні персонажі, яких знає кожен, а люди, про яких широка аудиторія часто навіть не чула. І саме тут найцікавіше.
Агробізнес домінує. Україна залишається одним з найбільших світових експортерів зерна, соняшникової олії та кукурудзи. Навіть в умовах війни аграрний сектор показував зростання — або принаймні стійкість. Такі компанії, як «Кернел», MHP, «Нібулон» (тепер під управлінням спадкоємців після загибелі Вадатурського у 2022 році), продовжують генерувати значні грошові потоки. Власники і топ-менеджери цих структур закономірно опиняються в середині рейтингу.
IT-підприємці — відносно нова категорія для таких списків. Ще десять років тому жоден айтішник не міг би претендувати на місце в топ-50 найбагатших українців. Сьогодні ситуація інша. Засновники великих аутсорсингових компаній, продуктових стартапів і технологічних холдингів накопичили реальний капітал. Деякі з них — через продаж бізнесу або IPO на зарубіжних ринках. Конкретні імена тут часто не афішуються: IT-підприємці в Україні традиційно уникають публічності.
Фармацевтика і роздрібна торгівля також представлені. Власники мереж аптек, дистриб’ютори ліків, засновники торговельних мереж — усі вони зберегли або навіть наростили позиції, оскільки попит на базові товари під час війни не падає, а часто зростає.
Місця з 51 по 100: ті, кого не завжди помічають
Нижня половина топ-100 — це переважно регіональні підприємці, власники середніх за українськими мірками, але великих за будь-якими іншими стандартами бізнесів. Будівельні компанії, логістичні оператори, виробники продуктів харчування, власники медіа-активів у регіонах.
Цікава деталь: серед позицій 51–100 у 2026 році з’явилося кілька людей, пов’язаних з оборонною промисловістю або суміжними секторами. Виробники дронів, постачальники спорядження, компанії, що займаються ремонтом техніки — ринок, якого фактично не існувало до 2022 року, сьогодні генерує реальні гроші.
Будівельний сектор — окрема тема. Відбудова, навіть часткова, вже йде. Компанії, що займаються відновленням інфраструктури, отримують великі державні та міжнародні контракти. Власники таких структур закономірно нарощують капітал — і потрапляють до рейтингу.
Логістика теж несподівано виявилася прибутковою галуззю. Перебудова маршрутів постачання, нові коридори через Польщу та Румунію, зростання вантажних перевезень — усе це створило попит на логістичні послуги, якого раніше не було.
Хто збагатився під час війни — і як
Це питання, яке багато хто ставить, але мало хто відповідає на нього прямо. Відповідь неоднозначна, але факти є фактами.
Агроекспорт дав зростання тим, хто мав виробничі потужності на підконтрольних Україні територіях і міг вивозити продукцію. Зернова угода 2022–2023 років, а потім альтернативні маршрути через Дунай і сухопутні коридори — все це дозволило аграрним магнатам продовжувати бізнес. Ціни на зерно на світових ринках у 2022–2023 роках були на історичних максимумах. Хто встиг продати — заробив добре.
IT-сектор показав дивовижну стійкість. Більшість великих аутсорсингових компаній перевели частину команд за кордон, але продовжили роботу. Попит на українських розробників у Європі та США не впав — навпаки, деякі компанії отримали нових клієнтів саме через підвищену увагу до України. Виручка в доларах, витрати частково в гривні — математика виявилася вигідною.
Війна перерозподіляє капітал так само, як і мир — просто швидше і жорсткіше. Хто правильно розмістив активи до 2022 року, той зараз у виграші. Хто поставив все на схід — програв.
Оборонні контракти — тема делікатна, але реальна. Держава витрачає колосальні кошти на закупівлю зброї, боєприпасів, спорядження, дронів. Частина цих грошей осідає у приватних компаніях. Деякі підприємці, які раніше були далеко від оборонної тематики, за два-три роки стали помітними гравцями саме завдяки держзамовленням.
Хто втратив найбільше
Втрати серед великого бізнесу теж значні — і це варто назвати прямо.
Найбільше постраждали ті, чиї основні активи знаходилися на сході та півдні України. Донецька, Луганська, Запорізька, Херсонська області — там були зосереджені металургійні комбінати, шахти, хімічні підприємства. Все це або знищено, або окуповано, або перебуває в зоні бойових дій. Ахметов, Новинський, ряд менш відомих промисловців — усі вони зазнали прямих матеріальних втрат, які не компенсуються жодними страховками.
Санкційний тиск додав проблем тим, хто мав тісні зв’язки з Росією або з особами під санкціями. Заморожені рахунки в європейських банках, заблоковані активи, неможливість проводити міжнародні транзакції — це реальні обмеження, які впливають на бізнес.
Коломойський — мабуть, найяскравіший приклад падіння. Ще у 2019–2020 роках він вважався одним з найвпливовіших людей країни. Сьогодні — кримінальне переслідування, арешт, судові процеси. Його медійна імперія суттєво скоротилася, а фінансові активи — під питанням.
Порівняно з 2021 роком рейтинг змінився радикально. Кілька людей, які входили до топ-20, сьогодні взагалі випали з топ-100. Натомість з’явилися нові імена — люди, яких п’ять років тому ніхто не розглядав як потенційних мільярдерів.
Жінки у рейтингу найбагатших
Їх небагато. Це факт, який не потребує прикрас. У топ-100 найбагатших українців 2026 року жінок — одиниці, і майже всі вони або успадкували капітал, або є співвласницями бізнесу разом з чоловіками чи партнерами.
Найпомітніша категорія — вдови і спадкоємиці великих підприємців. Після загибелі або смерті засновників бізнесу їхні дружини або доньки стають номінальними або реальними власницями активів. Так сталося, зокрема, після загибелі Олексія Вадатурського.
Жінок, які самостійно побудували великий бізнес і потрапили до рейтингу власними зусиллями, — значно менше. Це системна проблема українського бізнес-середовища, яка поки що не вирішується швидко. Хоча в IT-секторі та фармацевтиці жінки-підприємниці представлені помітно краще, ніж у важкій промисловості чи фінансах.
Де живуть і де тримають гроші найбагатші українці
Географія великого українського капіталу після 2022 року суттєво змінилася. Значна частина найбагатших людей країни фізично перебуває за кордоном — Лондон, Монако, Відень, Варшава, Дубай. Хтось виїхав ще на початку повномасштабного вторгнення, хтось — поступово, протягом 2022–2023 років.
Офшорні активи нікуди не поділися. Кіпр залишається популярною юрисдикцією, хоча тиск на офшорні схеми з боку ЄС зростає. Частина капіталу перемістилася до ОАЕ — Дубай став популярним хабом для українського бізнесу взагалі, не тільки великого.
Хто залишився в Україні? Менше, ніж можна було б очікувати. Але деякі підприємці — особливо ті, чий бізнес прив’язаний до внутрішнього ринку або до держконтрактів — продовжують працювати з Києва або інших великих міст. Для них фізична присутність у країні — це не патріотизм, а бізнес-логіка.
Активи за кордоном — окрема тема. Нерухомість у Європі, рахунки в швейцарських і британських банках, частки в іноземних компаніях — все це існувало ще до 2022 року, але після початку повномасштабної війни стало ще більш актуальним інструментом збереження капіталу.
Прогноз на найближчі роки
Відбудова України — це, мабуть, найбільша потенційна точка зростання капіталу в найближчі роки. Йдеться про сотні мільярдів доларів інвестицій у інфраструктуру, житло, промисловість. Хто отримає ці контракти — той і сформує наступне покоління великого українського бізнесу. Питання в тому, наскільки прозорими будуть ці процеси.
Деолігархізація — закон прийнятий, реєстр олігархів існує, але реальний вплив цього інструменту поки що обмежений. Великий капітал адаптується до нових правил гри, перебудовує структури власності, ховається за новими юридичними конструкціями. Повністю зламати систему концентрації капіталу одним законом неможливо — це процес, який займає десятиліття.
Нові гравці точно з’являться. IT-підприємці, засновники оборонних стартапів, люди з відбудовного бізнесу — частина з них через п’ять-десять років може опинитися у верхній частині рейтингу. Це нормальна динаміка: кожна велика криза перерозподіляє капітал і дає шанс новим людям.
Рейтинг найбагатших — це завжди знімок моменту. Через п’ять років половина імен у ньому може бути іншою.
Головне питання для українського великого бізнесу — чи зможе він після закінчення війни стати більш прозорим, більш конкурентним і менш залежним від політичних зв’язків. Поки що відповідь на це питання відкрита. Але сам факт того, що рейтинг найбагатших існує, що про нього говорять і що суспільство цікавиться цими іменами — вже є ознакою певної зрілості. Гроші в Україні є. Питання — в чиїх руках вони будуть завтра.
